Вигорання у громадській діяльності: що з ним робити?

Емоційне вигорання — те, з чим я сам зіткнувся. Вийти з цього стану я зміг, допомогаючи нужденним. Звичайні вчинки: надати необхідні контакти, допомогти знайти обладнання, підказати, куди і до кого звернутися, — саме так я прийшов до тями. Розуміння того, що я віддавав свій час іншим, вклав частинку себе у їхнє життя, допомогло рухатися далі.

Важливо пам'ятати про свої цінності та місію, які мотивують робити нас те, що ми робимо. Вважаю, що для волонтерів «рецепти» від вигорання такі ж — допомога іншим та фокус на тому, заради чого вони волонтерять.

Уже протягом 6 років я працюю з волонтерами. За цей час я зрозуміла, що найважливіше — відслідковувати, коли людині починає ставати погано. Часто людина приходить активною, вмотивованою і зарядженою. Вона розвивається, стає волонтером, з часом отримує все більше уповноважень та відповідальності. Вона виростає, стає проектним менеджером — а потім різко зникає.

Тому дуже важливо помітити той момент, коли у неї зникає бажання займатись тим, що раніше надихало. У таких випадках допомагають звичайні речі: витягнути волонтера на каву і відверто поговорити, зрозуміти причину вигорання.

Часто люди просто не відчувають своєї ваги, вважають, що їх сприймають як звичайний ресурс, просто використовують. Нашій комаді, коли всі «видихлися», допомагають такі інструменти, як retreat, балінтовська група, коучингові сесії, або просто відверта розмова. Це відбувається з модерацією коуча — у команді повинна бути людина, яка відчуває «температуру» колективу. Важливо знайти саме той інструмент, який допомагає конкретно вашій організації та вашим волонтерам.

Що стосується особистої боротьби з вигоранням — є такий метод як «стратегія п'яти маленьких кроків». Це пошук 5 маленьких речей, які змушують мобілізувати сили та дозволяють побачити результат: приготувати суп, винести сміття тощо. Те, що допомагає саме мені, — бачити результат, імпакт твоєї роботи у людях.

Важливо відрізняти емоційне вигорання від професійного.

Професійне вигорання виникає внаслідок перевтоми та великого навантаження. Рецепт від нього простий — сон, їжа та відпочинок. На жаль, багато хто нехтує вихідними та відпустками, жертвуючи довгостроковими результатами заради короткострокових. Радикальний метод боротьби з таким вигоранням — «саббатікал»: людина на довгий час, півроку-рік, відмовляється повністю від роботи і замість цього займається тим, що приносить задоволення, проводить час з сім'єю та друзями, подорожує.

Емоційне ж вигорання виникає внаслідок втрати сенсу того, що робиш. Люди перестають розуміти «навіщо», розчаровуються у своїй діяльності. Причина в тому, що не все виходить або поки не вдалося досягти результатів. Тут завжди потрібно тримати у фокусі те, чому ви це робите, пам'ятати про місії та візію вашої організації/проекту. Теж саме і з волонтерами — нагадуйте добровольцям важливість їхньої допомоги, підкреслюйте, що навіть їхній маленький вклад дозволяє досягти чогось великого. І будьте вдячні за все, що вони роблять.