Волонтерство з духом піратства

Цього дня в палатах більш шумно, аніж зазвичай. Якби ви зайшли до дитячого відділення токсикології лікарні «Охмадит», ви б могли відчути запах, що вирував у повітрі і, здається, не збирався тікати — то запах солодкого очікування справжніх пригод.

Діти вийшли на вулицю гарно вбрані, адже їм пообіцяли, що їх фотографуватимуть. Сьогодні — особливий день. Сьогодні в них свято, яке відбулося за підтримки фонду «Таблеточки». Для дітей — просто так, без приводу, і від того лише тепліше. І для нас — просто так, без вигоди — і від того лише цінніше. Єдина винагорода — щасливі посмішки та очі, повні подяки.

Але це пізніше. Зараз же дівчата та хлопці активно знайомляться з головними героями квесту — піратом, що загубив скарб, який дітям треба буде відшукати, та відважними юнгами, що супроводжуватимуть наших учасників аж до самого фіналу гри.

«Мене трохи здивувала активність дітей, хоча, думаю, якби я лежав у лікарні, то я також хотів би побільше побігати й пострибати», — волонтер Даня.

Поділені на 2 команди, діти виявляють, що кожна частинка скарбу знаходиться у найрізноманітніших морських жителів від русалок до папуги Капітана Флінта. Учасники проходять випробування, після яких отримують частинки пазлів, які в результаті поєдналися в напис «Давайте жить дружно!». Ця головна ідея квесту прослідковується в усіх завданнях та словах героїв, аби наші учасники пам'ятали, наскільки важливо завжди триматися разом та підтримувати одне одного.

«Моїм улюбленим завданням був, напевно, лабіринт. А взагалі всі завдання сподобалися, і персонажі також. Головне, що я зрозуміла: треба вчитися бути дружніми», — учасниця квесту Настя, 12 років.

Тепер вже наші маленькі учасники частуються солодощами з чарівної скриньки, фотографуються на пам'ять у своїх гарних вбраннях і діляться враженнями один з одним. Зараз вже їхні очі, що до цього були повні сподівань, засяяли вдячністю за подаровану безтурботність, якої дуже не вистачало раніше.

Безумовно, квест виконав свою основну мету — подарував дітям щиру радість, відчуття потрібності та усвідомлення того, як важливо жити в мирі. Але, як часто буває, коли хочеш когось чомусь навчити, неодмінно і сам отримуєш урок. Наші ж волонтери переконалися: ці діти так само, як решта, потребують дитинства.

«Я часто бачу різні хвороби, але намагаюся сприймати їх як особливості. Так, можливо, кепські й несправедливі, але це було незвичним досвідом — дізнатися про існування подібних речей, навіть якщо вони з'являються у людей через хворобу. Так, один хлопець поклав мою руку на свій шрам — і цей шрам пульсував», — волонтер Даня.

«Я взагалі люблю такі літні квести. До нас, на жаль, нечасто приїжджають. Хотілося б, щоб частіше приїжджали.» — учасниця Настя, 12 років.

Нам, звісно, хотілося б, аби такої несправедливої необхідності приїжджати в лікарні до хворих дітей було менше. А поки вони повертаються до палат, ми маємо робити все, аби змусити дітей повірити в дива.