Трохи кави, тайм-менеджмент і велике бажання творити добро

Мене звати Аня, переїхала до Києва з Одеси, про що інколи (не часто) шкодую, бо дуже не вистачає моря. В Одесі закінчила Академію Зв'язку, але за спеціальністю не працювала ні дня. Зараз поєдную діяльність в Українській Волонтерській Службі з основною роботою проектної менеджерки в IT компанії і стихійною роботою в одному стартапі. Стараюсь працювати в режимі ефективної мультизадачності, виходить не завжди, але все приходить із часом :)

Це була дівчинка, з якою я познайомилась на Black Sea Summit в Одесі. Вона розказала про команду, що багато волонтерить, і що можна долучитися до їхньої діяльності. Того року, навчаючись на 4 курсі, я познайомилась із тоді ще Hub Volunteer Service і вирішила приєднатися до їхньої команди. Вони сильно заряджали, спричинили бажання змінити світ на краще.

Закінчивши Академію, я переїхала до Києва і, після «акліматизації» вирішила, що добре було б знову робити добрі справи. Тоді ж Українська Волонтерська Служба оголосила у Facebook, що збирають команду в Києві. Я подумала, що якщо і цього разу проґавлю можливість потрапити у таку спільноту, то не пробачу собі цього ніколи.

Зараз я координаторка київської команди Української Волонтерської Служби (дуже дивно про це говорити). Це навчає мене багатьом корисним навичкам. Моя активність на даний момент привчає правильно організовувати особистий час і час інших членів команди. Також ми всі навчилися працювати з абсолютно різними людьми і шукати максимально ефективні й адекватні методи вирішення питань.

Люди, з якими я перебуваю в цій команді, люди з інших команд, те, як вони ставляться до своєї роботи і мети, до якої прямують. Також сильно мотивують люди, які знайшли на 100% свою справу. Вони готові день і ніч працювати, аби реалізувати задум — так сильно їх драйвить те, що вони роблять. У якийсь момент я подумала: «А круто було б, якби у всіх була улюблена справа».

Волонтерський досвід на Black Sea Summit і 8p в Одесі. Вони запам'яталися тим, що в обох випадках я потрапляла в неймовірні команди. Що ми тільки не робили: говорили по телефону з таксистами іноземними мовами, ліпили презентації на межі своїх креативних можливостей, вчилися швидко і переконливо розказувати про благодійність та експресом вивчали біографії спікерів та історії компаній. Але найкрутішими, звісно, були самі люди, які могли все, прямо тут і зараз.