Ми познайомилися у 2017, на програмі «Літо змін» (поїздки в Одеську область розвивати волонтерство в селах). Було літо, я ще тоді мав вільний час: щойно закінчив університет і вийшов зі студентської ради, сказавши однодумцям, які також боролися проти «правильних порядків», що система залишається, а сил на неї витрачається багато. Я втомився від неефективного вкладання часу та ресурсів, тому так, «Літо Змін» було дуже особливим тайм-брейком. Ми здружилися, а потім час від часу перетиналися на різних проектах.

Мені жити у цій країні — я хочу, щоб вона змінювалася. Зараз мені не комфортно, не подобається те, як все працює. Хочу, щоб людям було затишно й зручно, хочу змін. Але ж сам я їх втілити не зможу, та й не повинен. Власне тому і передаю досвід, допомагаю Агентам, які працюватимуть на місцях.

При порівнянні менторів «Агентів Волонтерства» із активістами, можу відзначити, що ця «посада» — про довгостроковість та відповідальність. Ми працюємо над проектом уже четвертий місяць, попереду ще два (було на момент третього березня). У нас є можливість протягом півроку спостерігати за трансформуванням Агентів та їх проектів. Тобто ми, своєрідні помічники як організаторів, так й учасників, сприймаємо все, що відбувається органічно. Спостерігаємо розвиток і бачимо, що кульгає, де учасникам не вистачає підтримки, де потрібна порада і, звичайно, всіляко намагаємося зарадити.

Думаю, що ми вже настільки законнектилися, що в будь-якому випадку підтримуватимемо зв'язок.

Ти розповідаєш так, наче все дуже легко, та час признаватися і розповідати й про складнощі й перепони, які траплялися на твоєму шляху?

Найболючіше бачити людей, які роблять крутезні штуки, але надто порівнюючи себе з іншими, нехтують власними досягненнями. Через власний розпач дуже важко знайти правильні слова, особливо якщо людина, упевнившись у своє, перестає чути підбадьорення. Це й тебе вводить у певну «депресію», адже ти співпереживаєш кожному падінню чи злету, як своєму.

Також важко, коли в учасників виникають проблеми з утіленням проекту: ти наче й маєш допомогти, аби в тобі не розчарувалися, але з іншого боку — не повинен дуже влізати, аби дати змогу Агенту самотужки розв'язувати свої проблеми. Я не куратор: мені важливо не так те, аби вони одразу реалізували свої проекти, як те, щоб вони повірили в себе, отримали необхідні навички й продовжили свою справу.

Я і раніше працював з людьми, навчав роботи з антикорупційним сектором. Також був інструктором з тактичної медицини працював з солдатами протягом 2015-2017 років. Зараз мені це дуже допомагає в роботі з командою (сміється).