Радість бути ментором

Можу розказати про Горішні Плавні. Коли Агентки Софія і Юля організовували там подію вперше, вони довгий час не могли знайти партнерів та домовитися про місце для проведення заходу. Коли дівчата, нарешті, знайшли приміщення, на їхню подію прийшло сорок людей. Для малого міста – майже нереально. Я, наприклад, живу зараз у Львові, і навіть тут стільки людей рідко приходить на захід про волонтерство. Це підтвердження того, що малі міста потребують розвитку, потребують людей, які будуть ділитися досвідом і впроваджувати зміни.

100500 фак-апів. Як завжди, як у людей. Людина мусить фак-апити, але найголовніше, щоб у процесі вона вчилася.

Я зазвичай не дозволяю своєму емоційному стану впливати на якість наших дзвінків. Але останній був після першого туру виборів. Я була в невеличкій депресії. Я та людина, що повинна рухати Агентів уперед, а вийшло навпаки: учасники втішили мене. У певний момент Агенти підтримали та допомогли. Це підтверджує наскільки вони круті, дорослі, виважені, мудрі.

Я хочу, аби вони розвивали такі якості як аналітичне й критичне мислення. У певний період нашого розвитку ми мусимо дійти до того етапу, коли починаємо ставитись до всього критично. Йдеться про той рівень, коли ми (грубо кажучи) не хаваємо інформацію, яку дають, а перевіряємо, уточнюємо, правда це чи ні; коли банально аналізуємо, чи співвідноситься це з нашими цінностями. Тут ми починаємо аналізувати те, що відбувається навколо, і приймати зважені рішення, базуючись на фактах, а не емоціях.

Також я сподіваюся, що в майбутньому буде менше емоційних «заскоків».
Зазвичай, коли люди тільки стають на свій «соціально-активний шлях», їм хочеться перепробувати безліч усього, і це цілком нормально. Згодом, пройшовши через різний доcвід, людина визначає своє русло і хоче розвиватися суто в ньому. За якийсь час це русло може змінитись, але людині необхідно щонайменше декілька років (часом, це десятки років), аби справді розкритись у своїй діяльності та почати отримувати від неї щире задоволення.

Команда – це організм, команда – це система. Це не просто набір людей, які щось там роблять. Команда – це група людей з різними компетенціями, які працюють на спільну мету. Дуже важливо, аби в цих людей були саме різні компетенції. Успішність команди виявляється тоді, коли люди з різними темпераментами та підходами до роботи знаходять спільну мову і ефективно працюють разом. Створити хорошу команду, певною мірою, - мистецтво.

На етапі формування важливо зрозуміти, в кого які компетенції і хто за що відповідає. Потрібно визначити сильні та слабкі сторони кожного і розподілити обов'язки. Наступне, що потрібно забезпечити, – комунікації. По-перше, щоб зрозуміти ситуацію всередині команди, внутрішні процеси. По-друге, щоб ефективно працювати надалі.

І, звичайно, треба пам'ятати, що команда – це невеличка сім'я. Я не кажу, що треба об'єднуватися й спати в одному ліжку (посміхається).

У першу чергу, йдеться про довіру: ти знаєш, що маєш людей, які тебе підтримають. Якщо у тебе виникли проблеми, щось не вийшло, ти мусиш знати, що це не ті люди, які будуть тикати носом у помилки. Це будуть люди, які скажуть: «Don't worry. Усе буде добре, вирулимо, бо ми разом». Я також вірю, що команда мусить have fun. Працювати з людьми, від яких отримуєш задоволення, це велике щастя.